Це буде єдиний пост, у котрому не називатиму себе Автором. Адже тут йдеться про людей, котрі справді є Авторами (саме так, з великої букви).
13 липня. Для українців це – прем’єра другої частини фільму «Гаррі Поттер і смертельні реліквії», а для мене – остання зустріч зі світом чаклунів та чаклунок.
Перша книга про юного Гаррі потрапила до мене у віці 11 років, завдяки подрузі Алісі, ім’я якої згодом пов’язувала з загоничем ґрифіндорської команди по квідичу – Алісією Спінет. З тих пір я зростала разом з Гаррі Поттером та його вірними товаришами, Роном Візлі та Герміоною Ґрейнджер.
Нехай це звучить дивно, але днями, які мабуть є одними з найщасливіших у моєму житті, я завдячую людині, котру ніколи не бачила – авторці семи фантастичних романів. Так, саме Джоан Роулінг.
Хоча також безглуздо не бути вдячною за найвдаліший у світі переклад українському видавництву Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та мамі, котра подарувала мені четверту, п’яту, шосту та сьому частину «щастя». Не була маґлом, підтримувала українське. Воно ж бо класне!
Повернемось до подій 13-го липня 2011 року. За випадковим збігом обставин прийшла купити квитки на прем’єру другої частини фільму «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» на понад 3 години раніше і не пожалкувала – залишилось всього декілька місць, що для нашого невеликого міста є незвичним. Сама дивуюсь, наскільки сильно мені пощастило дістати останні чудові місця в центрі залу.
Таку кількість глядачів не бачила на жодній прем’єрі фільму! Приємно було зустріти двох фанатів, одягнених у мантії. Відверто кажучи, я їм навіть трішки позаздрила. Не пригадую, коли востаннє переживала таку ейфорію, світ ніби зупинився. 135 хвилин перегляду промайнули за одну мить!
Фільм, звісно, далеко не ідеальний, але я задоволена переглядом. Страшенно не люблю, коли сценаристи вносять свої бездарні виправлення до тексту книги. Хоча в цьому фільмі таких дурощів було небагато, але деякі з них були надзвичайно важливими. Що ж, давайте перейдемо до переліку змін (як має бути згідно з книгою):
1. До «Грінґотсу» з Алеї Діаґон Гаррі, Рон, Герміона, що вдавала Белатрису Лестранж, та Ґрипхук прямували не самі, а зі смертежером Траверсом. – дрібниця
2. Ідея втечі з «Грінґотсу» на драконі належала не Герміоні, а Гаррі. – досить суттєво
3. Біль, пов'язаний з мандрівкою Волдемортовою свідомістю, пронизав голову Гаррі не у воді (після стрибку з дракона), а згодом. – дрібниця
4. Луна Лавґуд відвела Гаррі до статуї Рейвенклов, щоб показати вигляд діадеми, котру необхідно шукати. А у фільмі Луна відвела його до привиду Сірої Пані. – суттєво
5. Зустріч з Мінервою Макґонеґел відбулася у рейвенкловській вежі. – суттєво
6. Северус Снейп зник не на очах в учнів Гоґвортсу, а під час битви з професорами Макґонеґел, Флитвіком та Спраут. – суттєво
7. Сценаристи фільму чомусь вирішили, що примирення Персі Візлі з сім’єю не відіграє ніякою ролі. – хибна думка сценаристів; суттєво
8. Гаррі розумів, що потрібно поговорити про діадему з привидом рейвенкловської вежі, але ім’я привиду йому повідом Майже-Безголовий-Нік. Гелена Рейвенклов розповіла йому свої історію, та те, що сховала діадему у дуплистому дереві у лісі в Албанії, звідки забрав її Том Редл. Теперішнє місце знаходження горокраксу Гаррі усвідомив сам, пригадавши вечір, коли Лорд Волдеморт просив у Албуса Дамблдора дозволу викладати в Гоґвортсі. – суттєво
9. Невіл Лонґботом не просто вийшов із натовпу, щоб висловити свої думки щодо останніх подій Темному Лорду, а напав на нього, але роззброєний упав на землю. – досить суттєво
10. Прикро, що не показали Крітчера з медальйоном Реґулуса Блека на грудях. Ельф очолив постання гоґвортських ельфів-домовиків, котрі горлали й розмахували ножами для м’яса і сікачами. Маленькі повстанці рубали й сікли смертежерам ноги. – мабуть не дуже суттєво, але глянути на це було цікаво, а може навіть й кумедно
11. На мою думку, діалог Снейпа з Темним Лордом потрібно було передати дослівно, без будь-яких змін. – дуже суттєво
12. Гаррі не зламав бузинову паличку, а торкнувся її кінчиком до половинок гостролиста, сполучених тонесенькою ниточкою феніксової пір’їни, промовивши: «Репаро». Його чарівна паличка знову стала така, як була колись, і з її кінчика шугонули червоні іскри. Гаррі зрозумів, що йому вдалося. А бузинову паличку поклав туди, звідки її забрано. – дуже суттєво. Не розумію, чому показали, ніби Гаррі просто зламав і викинув бузинову паличку!
Ось тепер я розповіла все, що хотіла про важливу частинку мого життя. Сподіваюсь, що в майбутньому моїм дітям разом з генами передасться й мамине захоплення, і ми разом заново будемо переживати події семи неймовірних романів.
А ще хочу таке ж плаття, як у Емми Уотсон :)